Життя акумуляторів після “смерті”

Батареї, що вийшли із ладу, належать до категорії небезпечних відходів. Це значить, що акумулятор із автономної системи не можна просто так взяти і викинути у сміттєпровід чи найближчий контейнер. В цій статті розберемось, що ж робити із акумулятором, аби не наражати на небезпеку себе, оточуючих та довкілля.

Сучасні акумулятори, зокрема LiFePO4 вважаються доволі надійними й не вибухають самі собою як колись батареї в корейських планшетах. Та це справедливо для справних акумуляторів; несправні ж потребують максимально обачливого та лагідного поводження. 

Поламаний акумулятор в сміттєвозі буде добряче трясти, й заливати залитий рідинами зі сміттєвих пакетів, тож він цілком може запалати не доїхавши до звалища. І ми ж тут говоримо не про одиничну “банку” із ліхтарика, а про багатокілограмовий комплекс від автономної системи. Це не той об’єм, на якому можна покладатись на “та нічого не буде”.

Акумулятор із автономної системи не можна просто викидати у сміття, бо він містить токсичні й небезпечні речовини, які можуть забруднити ґрунт, воду і повітря.

І це не просто “ще один поганий елемент на смітнику”. Під дощами й сонцем корпус акумуляторів руйнується і речовини із нього потрапляють у зовнішній світ. Свинець, кадмій, нікель, літій (залежно від типу акума) вимиваються дощами, потрапляють в підземні води й поширюються далеко за межі сміттєзвалища. Токсини можуть навіть отруювати довколишні рослини, в тому числі на полях. І таким чином кадмій з акумулятора цілком може знову опинитись у вашій квартирі — просто тепер у картоплі, що принесли із ринку, аби з’їсти.

Це серйозна проблема, бо важкі метали й токсичні речовини розчиняються, проникають у землю, підземні води та далі по харчовому ланцюгу.

Отже, ми погодились не викидати батареї в альфатор, тоді що ж з ними робити.

Для початку перевірте гарантію пристрою. Деякі виробники приймають свої АКБ назад для утилізації. Також не зле буде зв’язатись до компанії, яка встановлювала енергетичну систему у вас — підрядник може допомогти у спілкуванні з виробником, або ж знайти альтернативний варіант поводження з АКБ.

Також можна здати акумулятори в пункт прийому АКБ. Деякі пункти прийому навіть доплатять за здачу, особливо свинцево-кислотних акумів. Такі пункти є в більшості великих міст.

Якщо ж йдеться про літієвий акумулятор, його можна спробувати відремонтувати або продати на вторинному ринку. Є майстри, які вміють лагодити несправні акумулятори або ж розбирати на корисні запчастини ті, котрі вже не врятувати. 

Деякі акумулятори переробляють, а деякі накопичують, бо зараз технології утилізації ще не ідеальні.

Наприклад, свинцево-кислотні АКБ (AGM, гелеві) – переробляють майже повністю. Свинець плавлять і використовують знову, корпуси теж переробляють. Це найвигідніша категорія для утилізації, тому в пунктах прийому такі акумулятори навіть купують.

Нікель-кадмієві (NiCd) та нікель-металогідридні (NiMH) – кадмій токсичний, але його теж можна витягати і використовувати повторно. У ЄС ці батареї обов’язково підлягають утилізації.

А от із літієвими акумуляторами все складніше. Літій видобувати та очищати дорого, і поки що мало компаній цим займається. В Європі та США вже працюють технології повернення нікелю, кобальту та інших металів, але сам літій відновлювати економічно невигідно. Тому багато літієвих батарей просто накопичують, очікуючи на нові методи переробки.

1. Це дорого: переробка складна, і для деяких батарей дешевше просто зробити нові.
2. Відсутність інфраструктури: навіть у розвинених країнах поки що немає масового переробного виробництва для літію.
3. Хімічний склад: у різних батареях різні компоненти, і немає єдиного методу утилізації.

Але є й хороші новини: інженери по всьому світу активно працюють над технологіями глибокої переробки. Наприклад, уже тестують методи отримання чистого літію з батарей за допомогою бактерій або електролізу.

Отже, поки що найкраща стратегія – правильно утилізувати батареї, щоб вони хоча б не шкодили природі, і чекати прориву в технологіях.